Що більше днів минає після завершення Світових Днів Молоді в Лісабоні, то сильніше усвідомлюю, наскільки ця зустріч потрібна і як вона здатна змінити.
Поділюся кількома спостереженнями, які найбільше запали в серце за час перебування на СДМ.
✅Я вірила, що Церква у світовому вимірі якась ефемерна і давно нежиттєздатна. Більше в це не вірю!
На СДМ я побачила ЖИВУ ЦЕРКВУ, яка молилася усіма мовами світу. Таку молоду, натхненну, яка заполонила собою всі простори старого міста. Вона шуміла, співала, вигукувала слова молитов так, що відлунювало на сусідніх вулицях.
✅Я вірила, що тисячолітня християнська Церква така неповоротка і закостеніла, що змінити в ній щось просто нереально.
Цього стереотипу я позбулася, коли на Кампо да Граса («Поле благодаті») в Лісабоні, де просто неба біля океану ночували майже два мільйони паломників, разом зі сходом сонця, краса якого ще раз засвідчила, як Бог нас любить і дбає про естетичну насолоду, зазвучали дуже драйвові мелодії відомих хітів «Jerusalemа» та «The Nights» Avicii. Техно-музика чергувалася зі словами Папи Франциска та Івана Павла ІІ.
Ще більше здивування викликало зображення, побачене на величезному екрані: священник-діджей у чорній сорочці з колорадкою творив музику поміж духівництвом різних статусів і рангів, яке з’їхалося з усього світу на Месу з Папою.
Молодь із насолодою вловлювала звуки пісень і, встаючи зі своїх спальників, спокійно підтанцьовувала, задивляючись на вимальоване червоне сонце, яке вітало новий і такий важливий для всіх присутніх на СДМ день.
У цей момент до мене прийшло усвідомлення, що ці люди довкола випромінюють повноту щастя і відкрито приймають любов Небесного Батька, ділячись нею з усіма.
✅Я вірила, що молодь в світі не вміє молитися.
А на СДМ почула і побачила, як майже два мільйони молодих людей без жодної команди чи вказівки вмить замовкає у молитовному чуванні. Довкола стає так тихо, що відчуваєш їхнє дихання.
Я оглядалася довкола і відчувала, як ця мовчазна молитва наповнює весь простір. Для мене це стало чи не найбільшим відкриттям віри світу.
✅ Донедавна я вірила в те, що в Європі ніхто особливо не цікавиться Україною та й взагалі мало знає про нас.
Вже в Люрді, коли українські паломники доєдналися до велелюдної свічкової ходи на прославу Богородиці, до нас підходили і підходили люди різного віку, висловлюючи слова підтримки через війну.
«Тримайтеся» і «ми знаємо, що в Україні війна», — це те, що чула найчастіше. «Тримайтеся!», «Слава Україні» ми чули упродовж усіх шести днів СДМ у Лісабоні.
В метро, коли поволі рухалися до транспорту, я раптом почула «Вітаю! Ви з України?». Праворуч від мене опинився усміхнений хлопець із Казахстану. За кілька хвилин так само українською мовою він розповів, що змалку чув, як у його середовищі спілкуються українською (в Казахстані ― проживає величезна українська діаспора), тож йому стало цікаво вивчити нашу мову. На завершення, так само посміхаючись, цей хлопець (на жаль, імені його не запам’ятала) додав ― «Ви переможете!» Сказати, що це вразило ― не сказати нічого!
✅До поїздки на СДМ я не вірила, що люди, які спілкуються різними мовами, виросли в різних культурах, можуть без жодної підготовки і фактично без координації прямувати до однієї мети.
Це я бачила впродовж усіх днів СДМ. Без метушні, нервозності, нарікань майже два мільйони людей сходилися, щоб спільно помолитися.
І не було різниці, хто ти, звідки, чи ти знаєш мову, якою звучить молитва. Інтонаційно і навіть підсвідомо розуміла, що довкола моляться «Отче наш» чи «Богородице Діво» усіма мовами світу.
✅ Навіть вже їдучи на СДМ, я не вірила, що українська програма на такій глобальній події буде комусь цікава, крім української молоді, а тим більше, що її помітять і про неї говоритимуть.
Наскільки потужною може бути мовчанка, як багато говорить тиша, я побачила під час мовчазної акції української молоді перед велелюдною Хресною ходою разом із Папою Франциском.
Символічна мовчазна акція була спрямована на те, щоб світ почув крик наших сердець через знищених російським ворогом невинних дітей, які вже ніколи не промовлять свого слова і ніколи не стануть молодими.
Під час цієї Хресної Дороги молодь, вбрана у футболки з портретами дітей, яких вбила росія, об’єднала рани нашого народу з ранами Христа.
Ця подія стала надзвичайно резонансною і про неї писали найбільші світові видання.
Насправді, є ще багато про що розповідати. Було безліч моментів, які проймали до глибини душі і допомогли переосмислити віру молоді, віру світу, глибину молитви, яка об’єднує всіх, не залежно від віку, країни, соціального статусу.
Надалі ще ділитимемось інформацією, враженнями від учасників та світлинами з події.
Наталія ПАВЛИШИН
Світлини надані головним офісом СДМ у Лісабоні та з приватного архіву українських паломників
